Вони такі ж, як усі. Тільки живуть з ВІЛ…

 

До кореспондентів «Нашого Граду» звернулася жителька Новограда-Волинського, яка розповіла неординарну ситуацію. Виявляється, жінка побувала у стоматолога приватної клініки, але зуби їй полікувати там не вдалося. Й зовсім не тому, що у неї забракло грошей: медик відмовив у лікуванні, дізнавшись про її ВІЛ-позитивний статус. Тетяна (ім’я змінено) попросила захистити її права й нагадати лікарю про його обов’язки.

— Я нещодавно дізналася про свій статус, — говорить Тетяна. — Неприємна ситуація з медиком у мене перша, але думаю, що не остання. Коли лікар попросив мене покинути приміщення, хотілося крізь землю провалитися від сорому. Виходить, щоб жити як усі інші, краще приховувати свій статус?

Щоб розібратися в усьому об’єктивно, йдемо у клініку, яку назвала нам жінка. У середину заходимо самі, Тетяну просимо зачекати на вулиці (і недарма). Лікар, почувши звинувачення у відмові надання медичної допомоги, категорично це заперечив. Не було, мовляв, такого, і крапка. Не сперечаючись із ним, запрошуємо зайти до кабінету Тетяну. Побачивши її, стоматолог розчервонівся.

— Я змушений був так вчинити, — зізнається кореспондентам медик. — Якщо мої пацієнти дізнаються, що лікую ВІЛ-позитивну, вони розбіжаться. Нині не прості часи, а я стільки років заробляв свою репутацію.

— Ви ж медик і знаєте, що люди, які живуть з ВІЛ, не можуть зашкодити вашим відвідувачам дихаючи з ними одним повітрям, або гортаючи одні й ті ж журнали, — зауважуємо.

— Знаю, але моїм пацієнтам це важко пояснити, — наполягає лікар. — Вони швидше перейдуть лікуватися в іншу клініку, ніж будуть слухати мої тлумачення.

Вирішуємо провести експеримент. Одна з нас розміщується на дивані, вдаючи з себе ВІЛ-позитивну відвідувачку, інша буде провокувати наступних пацієнтів. До клініки заходить молодий чоловік, поглядає на годинник й прилаштовується в кріслі. Журналістка, яка вдає пацієнтку, підходить до нього й тихо говорить: «Ви знаєте, он та дівчина ВІЛ-позитивна».

— То й шо, — байдуже відповідає хлопець. Його відповідь нас влаштовує. Через кілька хвилин він абсолютно спокійно заходить в кабінет до лікаря.

Наступних три пацієнти відповідали приблизно однаково, не нервуючись. Дехто після провокуючої «інформації» дивився скоса… на «інформаторку». Одна з жіночок навіть сіла поряд з «ВІЛ-позитивною» й стала гортати разом з нею журнали. Нам було страшенно приємно, в душі ми посміхалися, але не показували цього. Та п`ятий по рахунку відвідувач лише почувши слово ВІЛ, тут же вилетів в двері, в які щойно увійшов.

Переносимо опитування на вулицю. Ми підходили до дорослих людей й запитували, чи погодилися б вони лікуватися разом з ВІЛ-позитивною людиною. Протягом дня опитали зо два десятки. Хтось відповідав коротко «так» чи «ні», інший не шкодував часу, аби прочитати нам щось на кшталт лекції. Більшість з розумінням відносились до людей, що живуть з ВІЛ. Однак, були й ті, хто зізнався, що у разі подібної ситуації змушений буде міняти медичний заклад.

Пропонуємо читачам лише кілька відповідей:

— Я хоч гуманно відношусь до людей та їхніх проблем, але лікуватися сам, а тим більше свою дитину разом з «таким», не ризикнув би. Вибачте, але береженого Бог береже.

— Слід опублікувати списки всіх, у кого ВІЛ/СНІД.

— Я не готова лікуватися поряд з ВІЛ-позитивною людиною і взагалі не готова прийняти це. Думаю, що велика ймовірність від них інфікуватися. Не дарма ж вони приховують свій діагноз.

— Чого ви ставите такі дурні запитання? Ці люди не прокажені, а звичайні! І взагалі, все залежить від того, з якого боку на цю проблему поглянути. Краще, здайте аналіз на наявність ВІЛ /СНІД, можливо ваше ставлення зміниться?!

Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав. Але, в основному, ці «рівні» права залишаються лише на папері. ВІЛ-позитивні, споживачі ін’єкційних наркотиків, близьке оточення ВІЛ-позитивних людей, а також представники ЛГБТ-спільнот систематично зазнають порушень прав людини. Найбільше — це відмова у лікуванні. Медичні працівники не готові бачити серед своїх пацієнтів людей з ВІЛ/СНІД.

Основні проблеми, з якими стикаються у медичних закладах люди, які живуть з ВІЛ/СНІД:

— дискримінація – обмеження у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади, проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації;

— стигматизація – соціальна ізоляція, неприйняття та уникання.

«У січні 2014 року у Житомирській області виявлено 7122 серопозитивних або потенційно інфікованих осіб, (які мають позитивний результат обстеження на ВІЛ), — повідомили «Нашому Граду» у прес-службі  Департаменту охорони здоров`я ЖОДА.- З діагнозом ВІЛ-інфекція сьогодні перебувають на обліку 4216 осіб. У віковому співвідношенні найбільше ВІЛ-позитивних — 2369 осіб мають вік від 25 до 49 років. Серед молодих людей віком до 14 років ВІЛ-позитивними є  50 осіб, віком від 15 до 17 років – 47 осіб, від 18 до 24 років — 879 осіб. Серед людей старшого покоління віком від 50-ти років – 107 жителів області є ВІЛ-позитивними. Із загального числа людей, що живуть з ВІЛ  — 2325 чоловіків та 1678 жінок. ВІЛ-позитивними жінками народжено 777 дітей, з яких 48 дітям встановлено діагноз “ВІЛ-інфекція”. У 535 дітей діагноз “ВІЛ-інфекція” знятий, тобто такі діти є абсолютно здоровими щодо ВІЛ/СНІДу. Статус інших дітей уточнюється до моменту досягнення ними 1,5-річного віку. Захворіло на СНІД 1250, а померли від СНІДу 607 жителів області, серед яких 8 дітей. Діагноз “ВІЛ асоційований  туберкульоз” встановлено 793 особам»

Серед районів та міст Житомирської області найбільше інфікованих ВІЛ/СНІДу, починаючи з 1995 року, офіційно зареєстровано:

Бердичівський               488         Попільнянський  68

Новоград-Волинський  444          Баранівський      66

Коростишівський          323         Черняхівський    66

Коростенський              253         Олевський           58

Житомирський              173         Малинський        53

Андрушівський              82          Чуднівський        52

Овруцький                     72           Брусилівський    49

Радомишльський           71           Любарський        49

Ніякої смертельної небезпеки для оточуючих люди, що живуть з ВІЛ не становлять. А ефективна противірусна терапія дозволяє мінімізувати небезпеку, яка їм самим загрожує.

ВІЛ-позитивні живуть не менш повноцінно, ніж ВІЛ-негативні. Вони вчаться, працюють, одружуються. Щоправда, більшість з них змушені приховувати свій статус. Причина зрозуміла: громадськість намагається відгородитися від людей, які живуть з ВІЛ/СНІД.

Чимало людей з різних країн світу носять на грудях петельку з червоної стрічки (колір крові) як символ усвідомлення важливості проблеми ВІЛ/СНІДу. Цю петельку придумав художник Франк Мур у 1991 році. Вона ніби об’єднує тих, хто вимагає належної уваги від громадськості до біди, що загрожує людству. Адже жертвою цього підступного вірусу може стати будь-хто з нас, а не лише представники так званих груп ризику (наркомани, повії).

Пам’ятайте, ці люди серед нас, вони такі ж, як усі інші. Тільки живуть з ВІЛ…

P.S. Тетяна пролікувала-таки зуби у стоматолога, який спочатку їй в цьому відмовив. З етичних міркувань не повідомляємо ні клініки, ні справжнього імені молодої жінки, яка до нас звернулася. Та, як говориться, не було б щастя, то нещастя допомогло. Не можемо втриматися, щоб не розповісти «велику таємницю» (ох, ці журналісти) — стоматолог і його ВІЛ-позитивна пацієнтка… заручилися. «Наш Град» вже отримав запрошення на весілля. Чекаємо моменту, щоб вигукнути «Гірко!»

Олександра БИЧКОВСЬКА

Леніна БИЧКОВСЬКА