Знай свої права при затриманні
В Головному управлінні Національної поліції в Хмельницькій області розповіли про те, як забезпечується право затриманої особи на захист та хто і яким чином може отримати безоплатну правову допомогу. Заступник начальника слідчого управління Сергій Кушнір розповів, що у чинному Кримінально-процесуальному кодексі, на відміну від старого, дуже чітко визначений той момент, коли особа набуває статусу затриманої, що значно полегшує роботу і унеможливлює порушення з боку працівників поліції.
— При затриманні у протокол записується причина, порядок і час затримання. Черговий патруль є відповідальною особою під час затримання та несе відповідальність за затриманого, якого він повинен доправити до найближчого відділку поліції. Там затриманій особі повідомляються її права на захист, у тому числі й адвокатський. Також працівники поліції одразу мають прозвітувати про затримання особи до Центру з надання безоплатної правової допомоги. Звідти має приїхати адвокат, який або має надати правову допомогу затриманому, або зафіксувати відмову від його послуг, — пояснив підполковник поліції заступник начальника слідчого управління Сергій Кушнір.
За 10 місяців 2016 року працівники поліції Хмельниччини затримали за вчинення злочинів 174 особи, 163 з яких — за важкі злочини. Про усі ці факти невідкладно був поінформований Центр з надання вторинної правової допомоги, який, у свою чергу, надав своїх адвокатів.
Як зазначила директор Центру з надання вторинної безоплатної правової допомоги Наталія Стьопіна, наразі ще не було жодного випадку, коли б правоохоронці порушили права затриманої особи та не повідомили центру про затримання. За правомірністю дій правоохоронців та дотриманням прав людини працівниками поліції слідкує «поліцейський омбудсмен» Юрій Свідерко, який розповів про процедуру прийняття та обробки звернень, пов’язаних з неправомірністю дій поліцейських.
— Скарги на порушення прав людини працівниками поліції спочатку направляються в Київ, після реєстрації в столиці вони направляються назад і тоді розпочинається службове розслідування. Самих повідомлень про неправомірні дії поліцейських до нас надійшло лише декілька. Поки по них розслідування ще не розпочате. Причина — довга процедуру оформлення, — повідомив омбудсмен Юрій Свідерко.
Аби нагадати громадянам про їхні права, зокрема під час затримання, відділ комунікації поліції Рівненської област поспілкувався з поліцейською-омбудсменом Рівненщини Надією Берлінець.
— Відповідно до Рішення від 26 червня 2003 року Конституційного суду України під затриманням слід розуміти як тимчасовий запобіжний захід кримінально-процесуальний або адміністративно-процесуальний, який обмежує право на свободу та особисту недоторканність індивіда. Взагалі у теорії розрізняють два види затримання – кримінально-процесуальне та адміністративно-процесуальне. Терміни затримання відрізняються. Але неважливо, чи це кримінально-процесуальне затримання, чи адміністративно-процесуальне, громадянам, насамперед, потрібно знати час, із якого особа є затриманою. Це є час фактичного затримання. У статті 209 Кримінального процесуального кодексу чітко передбачено, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
— Розкажіть про основні права затриманих?
— Основними правами затриманих це є право на захист чи правову допомогу. Також право, яке не може бути ніяким чином порушене – це право на невідкладну медичну допомогу, якщо людина такої потребує, а також невідкладне повідомлення родичів про те, де знаходиться ця особа.
— Чи відрізняється перелік прав громадян від виду затримання, тобто чи є можливо якісь особливості між кримінально-процесуальним затриманням і адміністративно-процесуальним, або навіть фактичним затриманням, коли особа вже не має права вільно пересуватися?
— Жодних відмінностей немає в кожному з цих випадків — люди мають однакові права. Є єдиний такий момент стосовно адміністративно-процесуального затримання, щодо якого були внесені зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення від 18 червня 2016 року. Це стосується саме права на захист. Тобто, якщо в кримінально-процесуальному затриманні обов’язковим є повідомлення центру надання безоплатної правової допомоги відповідно до постанови Кабінету міністрів України, що ця особа є затриманою, то в адміністративному поряду у статті 261 частині третій були внесено зміни, де чітко прописано, що органи або посадові особи про кожен випадок адміністративного затримання повідомляють центр безоплатної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто або запросила захисника. Тобто, якщо це адміністративне затримання і особа скаже, що буде захищати себе особисто, тоді працівники поліції центр безоплатної правової допомоги не повідомляють. Але про це також робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне затримання.
— У чому полягає різниця і що є спільного між затриманням та поліцейським піклуванням, оскільки ззовні це може здатися для пересічних громадян схожим заходом?
— Так, для пересічних громадян це дійсно може здатися схожим на затримання. Взагалі поліцейське піклування — це нововведене поняття у діяльності поліції, у Законі України «Про міліцію» такого заходу взагалі не було. У статті 41 Закону України «Про Національну поліцію» чітко передбачено, до кого може застосовуватися поліцейське піклування. Зокрема, до неповнолітньої особи, віком до 16-ти років, яка залишилися без догляду, особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення, особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі, особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі. Головна відмінність поліцейського піклування від так би мовити «класичного» затримання полягає саме у меті, заради якої воно здійснюється. Так, зокрема, наслідком піклування щодо вищезазначених осіб (в залежності від категорії) є їх передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування, відповідним закладам, або ж до місця проживання.
— Які основні недоліки у діяльності працівників поліції щодо дотримання прав затриманих виявляли?
— Серед таких недоліків можна виокремити відсутність у окремих підрозділах пандусів, невідповідність вимогам або відсутність кімнат для проведення слідчих дій та інші, але це проблема не лише Рівненщини, це стосується всієї держави, оскільки залежить від фінансування, тому що в багатьох випадках самі приміщення відділів і відділень об’єктивно потребують кардинальної перебудови для приведення у відповідність тих же кімнат затриманих і доставлених. А якщо говорити про проблеми суб’єктивного характеру, можу сказати, що є певні питання щодо своєчасного повідомлення центру безоплатної правової допомоги, але поступово ми ці проблеми вирішуємо. Значну роль у цьому відіграє проведення лекцій та занять у системі службової підготовки. Керівництвом ГУНП в Рівненській області затверджено відповідні графіки проведення навчань, на яких ми доводимо і роз’яснюємо поліцейським основні положення та зміни у законодавстві у частині дотримання прав людини. І це дуже важливо навчити складати правильно протоколи затримання, у якому має бути чітко, в обов’язковому порядку вказано час та місце фактичного затримання.
— Які строки затримання?
— Адміністративне затримання може тривати не більше трьох годин. Як виняток – це випадки незаконного перетину (спроби перетину) державного кордону України; порушення правил обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Тоді особа може бути затримана на строк до трьох діб з обов’язковим повідомленням прокурора не пізніше 24 годин після затримання. В кримінально-процесуальному затриманні вже інші строки. У законодавстві чітко передбачено, що у разі затримання, впродовж 24 годин особі повинно бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. У разі затримання за ухвалою слідчого судді, суду — не пізніше 36 годин з моменту затримання особа має бути звільнена або доставлена до відповідного уповноваженого органу. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
— Які особливості застосування заходів примусу?
Поліцейський має діяти відповідно до чинного законодавства і, якщо особа своїми діями створює реальну небезпеку оточуючим або собі і відповідно є законні підстави застосовувати заходи примусу, то не потрібно цього боятися. Утім, працівник поліції повинен чітко усвідомлювати, як йому діяти та розуміти співвідношення меж і необхідності застосування заходів примусу. Якщо поліцейський застосував приміром кайданки, він зобов’язаний написати відповідний рапорт, чітко вказати пункт ч. 3 ст. 45 Закону України “Про Національну Поліцію” і обґрунтувати чому саме він це зробив.
