Льодовики тануть: що це означає для людей

АК: Три завдання ставляться Міжнародним роком льодовиків, а також Всесвітнім днем ​​льодовиків 21 березня. По-перше, допомогти місцевим спільнотам адаптуватися до того, що льодовики скорочуються. Це соціальна, екологічна та місцева економічна проблема. Причому важливо, що це стосується не лише тих, хто безпосередньо живе біля льодовика, а й тих, хто нижчий за течією. Тому що льодовик – це акумулятор води, акумулятор вологи, який збирає воду взимку, а влітку віддає. Якщо льодовик став набагато меншим, то і влітку він віддає значно менше. Звісно, ​​снігу взимку може випадати приблизно стільки ж. Ось тільки він розтане набагато швидше, тобто буде бурхлива повінь навесні, і потім дуже сильний дефіцит води. Відповідно, перше завдання – це адаптація до таких явищ.

По-друге, оскільки часто все це відбувається саме в такому режимі, загрожують селі, утворюються бурхливі льодовикові озера, з певною греблею або перемичкою, яка може різко звалитися. Вона може бути навіть крижаною або з м’яких порід. Це називається прорив гірських озер, він призводить до дуже сильних повеней, йде величезна хвиля. Що це означає? Потрібна система моніторингу та потрібна система раннього попередження про небезпеку.

Адаптація дуже важлива для всіх, і тут потрібна міжнародна співпраця. Оскільки дуже часто, якщо не завжди, вища за течією річка одна держава, нижча за течією – інша держава, зовсім унизу може бути третя держава, і всі вони мають якось взаємодіяти. Це має бути загальна вода та адаптація для всіх. Дуже часто держави не в ідеальних відносинах, тому рівень ООН тут дуже важливий. Без ООН, без залучення одночасно глобальних донорів під егідою ООН також не обійтися.

Третє завдання – це візуалізувати за допомогою льодовиків, наскільки глобальне потепління значно. Це легко побачити: льодовик був тут, і зазвичай він скорочувався так, а зараз він почав скорочуватися набагато швидше. Це видно людям по всій земній кулі, дуже далеким від льодовиків, які навіть не розуміють, що це таке. Це дуже наочно. Більше того, багато хто з досить заможних людей любить кататися на гірських лижах, взагалі проводити час у горах. Їх льодовик – це якесь глобальне надбання. Навіть якщо воно розташоване десь далеко в Азії чи Латинській Америці. І це спосіб привернути увагу до глобальної зміни клімату.

Виходить, перше – адаптація. Друге – моніторинг, раннє попередження, щоб уникнути найгіршого. І третє – показати всьому світу, що ми втрачаємо і як ми маємо швидше все разом діяти.

ЕК: А чи можливо уповільнити процес чи навіть звернути назад втрату льодовиків?

АК: Звернути назад ні глобальне потепління, ні втрату льодовиків ми не можемо. Ми можемо лише стабілізувати зміну клімату та кількість небезпечних явищ на більш менш безпечному рівні. Найбезпечніший рівень – півтора градуси Цельсія, а ми його вже практично пройшли. Потрібно докласти всіх зусиль, і ООН робить все для того, щоб утриматись на двох градусах. Тут кожні півградуса мають дуже велике значення. Це не те, що ми звикли, що у нас 15 градусів, а буде 15 із половиною. Не в цьому річ. Це приблизно як на медичному термометрі: з 37,3 теж людина хвора, але не так сильно, як за 37,8, а тим більше як за 38,3. Хоча все це все одно хвороба.

Звернути назад ми не можемо, але можна спробувати якось зберігати льодовики такими технічними способами. Я читав, що у Швейцарії та десь в інших країнах такі речі робилися, але дуже локально. Тобто, що можна зробити? Накривати якимись блискучими плівками, фарбувати навколишні скелі у білий колір. Або ж якось ще наморожувати лід узимку, щоби більше вистачало влітку. Але це суто локальні речі, вони навіть не ставлять завдання Року льодовиків.

Швидше, навіть обговорення цих речей пов’язане з проблемою перекладу російською мовою слова preservation [glacier preservation – збереження льодовиків]. Ось preservation перекладається російською мовою як збереження. Переклад, мабуть, правильний. І людина думає, що зусилля будуть присвячені тому, щоб зберегти лід. І це викликає масу критики та масу іронії. Оскільки це зробити неможливо, або це щось таке зовсім екзотичне і в дуже малих масштабах. Це заважає розумінню проблеми, оскільки люди кажуть: «так це нісенітниця якась, зайнялися зовсім не тим, це зробити неможливо». А реально мається на увазі те, про що ми говорили: адаптація, моніторинг, ранні попередження. Також це дуже наочні проблеми втрат та збитків. Можливо те, чого адаптуватися практично неможливо. Не можна адаптувати малий острів в океані до підвищення світового океану. Так само, ну як адаптуєш великий льодовик? Ніяк. Отже, треба допомагати людям, які мешкають у зоні його дії.

ЄК: Чи є зони, де ця ситуація найбільш критична? Що можна сказати про Росію та країни Центральної Азії?

АК: Залежить від того, на якій висоті льодовик та які очікуються опади у зоні його дії. Звичайно, якщо говорити про найвищі гірські льодовики, на висоті 5000–6000 метрів, там все одно будуть негативні температури. Але треба розуміти, що те, що ці льодовики збережуться, слабка допомога тим людям, які мешкають у зоні впливу льодовиків. Тому що вони самі, їхнє сільське господарство, їхній спосіб життя залежать від льодовиків на висоті 2500–4000 метрів, максимум 4500, якщо це досить південні країни. Тобто треба розуміти, що наша планета в жодному разі не втратить усі льодовики, але вона може втратити ті льодовики, які життєво важливі саме для умов життя людей та сільського господарства.

Відповідно, коли ми дивимося на Росію, ми знаємо, що багато льодовиків є, скажімо, на північному сході Якутії, і ми розуміємо, що, можливо, ці льодовики теж скорочуватимуться, але якась частина їх залишиться, а головне, це загалом відносно малоістотно для людей, які там проживають. З іншого боку, зворотний бік медаль. Ми бачимо Центральну Азію, де льодовики скорочуються, особливо у південних схилах, де дефіцит води. Ми звертаємося до прогнозів і бачимо, що вони скорочуватимуться на третину, на половину і так далі, поки вони не підуть дуже високо, на 5000 метрів. І, швидше за все, ми не зможемо запобігти цьому процесу. Але що ми зможемо? Також звертаємося до прогнозів і бачимо, що в Центральній Азії, в принципі, кількість опадів не сильно знижуватиметься. Навіть кількість опадів мінус більше випаровування і то буде практично тим самим. Отже, ми можемо адаптуватись. Отже, наше завдання – зберегти цю воду і більш дбайливо її використовувати. Десь перехід на краплинне зрошення, десь на інші культури, десь взагалі на інший спосіб життя.

Центральна Азія – це регіон, де через проблему льодовиків очікувати вимушеної кліматичної міграції людей малоймовірно, якщо будуть зроблені міжнародні зусилля. А це п’ять країн плюс Афганістан: щонайменше 6 країн потрібно задіяти, і це дуже важливо. У них десь близька, але дуже різна культура. Тому зусилля ООН, так би мовити, світової парасольки тут дуже важливі. Те, що в Душанбе пройде конференція з льодовиків, організована ООН, дуже важлива і вчасна.

ЄК: Можете розповісти про основні чинники, що впливають на ситуацію, та про наслідки для людей, які, може, думають, як ви сказали, що льодовики – це щось екзотичне. Як це впливає на економіку та загалом на життя людей?

АК: Впливає те, що змінюється режим стоку рік. А це райони земної кулі, зокрема Центральна Азія, де велика проблема дефіциту води, і плюс зміна режиму стоку рік. Тобто, грубо кажучи, за рік води може у якихось верхів’ях утворюватись стільки ж. Інша річ, що вона прийде не поступово влітку, а буде різка повінь навесні, і далі, якщо цю воду не затримати, вона піде кудись у пісок, у пустелю і буде марна. Буде жахливий дефіцит води. Ось це найголовніша проблема.

Ще треба розуміти різке танення снігу, якщо немає льодовика, але є сніг, особливо якщо при цьому йдуть дощі, оскільки сніг тане набагато сильніше не від високої температури і не від сонячного випромінювання, а коли йде дощ. Ми можемо звернутися до прогнозів, де побачимо, що дощів буде більше навесні, і ось це поєднання, випав сніг, але не на лід, а на скелі, і потім пішов дощ, це передумова дуже сильних повеней. Такі повені ми бачили і в Пакистані, і в Індії, і в Центральній Азії, де вони були не настільки сильними, але теж були. Тому важливі системи раннього попередження — а в горах це не так просто, там все відбувається набагато швидше, ніж на рівнині, і попередження повинні обчислюватися не годинами, а буквально хвилинами, і мають бути кошти, мають бути можливості десь піти з небезпечної зони, десь підготувати, зробити так, щоби втрати були мінімальні.

ЕК: Коли ми говоримо про причини таких явищ – це глобальне потепління?

АК: Так, це регіональні прояви глобального потепління. Глобальне потепління добре вивчене. Звичайно, головний момент глобального потепління – це потепління верхніх сотень метрів усіх океанів, оскільки теплоємність води набагато більша, ніж повітря. Але, якщо ми подивимося, людина посилила парниковий ефект, не так багато, але посилила, відсотків на 5. І можна запитати, куди подінеться це тепло? В атмосфері залишається буквально один відсоток цього тепла, а більше 90 відсотків йде в океан, і слава богу, інакше ми могли б перетворитися на зовсім іншу планету. Але куди виходить решта? У ґрунт та в кріосферу. Тобто кріосфера тепло поглинає, тане та віддає у вигляді води, але назад вже ні.

ЄК: Що ще важливо мати на увазі?

Міжнародна конференція ООН зі збереження льодовиків пройде в Душанбе наприкінці травня, і добре, щоб там з’їхалося якнайбільше людей високого рівня із серйозних організацій. Звичайно, до цього докладаються зусилля і місцевими урядами, урядом Таджикистану, і ЮНЕСКО, і Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО), і Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), та іншими організаціями, проте підняти рівень представництва цієї конференції важливо.

Дуже важливо ще налагодити контакти максимально креативні та позитивні з Афганістаном, тому що, звісно, ​​Афганістан перебуває у тяжкій ситуації. Вони зробили канал Кош-Тепа, але, на жаль, він зроблений тими силами, які вони мали, тобто там не те що не бетоновані стінки, вони навіть не ущільнені. Це буде величезна втрата води, але вони самотужки покращити це не зможуть. Чи зможуть інші країни світової спільноти зробити цей канал більш економічним для того, щоб допомогти і цій країні, і іншим, наприклад, Узбекистану, Туркменістану, які залежать від цього каналу. А першопричина проблем [у Центральній Азії] – це саме інший режим стоку води, а не зростання чисельності населення, він не такий великий у цьому регіоні.

 НАШ ГРАД