Шлюбний договір – захист прав та інтересів подружжя
Торік нотаріуси України посвідчили близько 2,8 тисяч шлюбних договорів, що майже на 7% більше, ніж у 2023 році, та приблизно на 75% — ніж у 2022-му.
Шлюбний договір – це правовий інструмент, що дозволяє захистити майнові права та інтереси подружжя та уникнути суперечок у майбутньому. Це не про недовіру, а про мудре планування спільної життя. Це як страховка для вашої любові, повідомляє Міністерство юстиції України.
Укласти такий договір можуть подружжя або особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Він дозволяє врегулювати майнові відносини між подружжям, визначити майнові права та обов’язки, а також визначити їх майнові права та обов’язки як батьків.
Шлюбний договір дозволяє:
— визначити правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
— визначити майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї;
— домовитися про непоширення на майно, набуті ними за годину шлюбу, положень статті 60 Сімейного кодексу України та вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
— урегулювати питання поділу майна, в тому числі і у разі розлучення;
— визначити порядок користування житлом одного з подружжя;
-врегулювати питання використання належного їм обом або одного з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
— домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їх родичів;
— урегулювати питання надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі. Якщо в шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
За допомогою брачного договору не можна :
— регулювати особисті відносини подружжя та особисті відносини між ними та дітьми;
— зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені Кодексом;
— ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
— передаватися в власність одному з подружжя нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації.
У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків, а також може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.
Він може містити положення про порядок зміни його умов. Зміни можна внести лише за взаємною згодою шляхом укладення нотаріально посвідченого договору.
Одностороння зміна умов шлюбного договору та відмова від нього не допускаються. У деяких випадках договір може бути змін або розірвань за рішенням суду на підставах, що мають істотне значення. Також за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України, договір може бути визнаний недійсним.
Правочин укладається у письмовій формі та обов’язково нотаріально посвідчується.
Якщо стороною договору є неповнолітня особа, на укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу необхідна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Правочин, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а той, який укладений подружжям, – в день його нотаріального посвідчення.
