Казка про хлопчика, який живе з ВІЛ
Сергійку п’ять років. Він мешкає з мамою, татом і великим рудим котом по кличці Мурчик. Хлопчик любить ганяти на подвір’ї м’яча, але ще більше відвідувати дитячий садочок. Там у нього дуже багато друзів. Найкращі товариші Сергійка — це Панасик та Оленка. Вони завжди сумують, коли хлопчик з якихось причин не йде у садок. Одного разу Сергійко прийшов дуже замисленим й друзі поцікавилися, що його турбує.
— Сьогодні матуся мені повідомила, що я живу з ВІЛ, — розповідає хлопчик. – Вона довго пояснювала, але я так нічого не зрозумів. У мене є тато, є мама, є Мурчик, якого теж дуже люблю. Але я ніколи не бачив ВІЛ, хоч він завжди був зі мною поряд. Як мені про нього більше дізнатися?
— Давайте запитаємо Тетяну Сергіївну, — запропонувала Оленка. – Я впевнена, що вона розкаже, хто такий ВІЛ.
Й діти попрямували до виховательки. Тетяна Сергіївна уважно вислухала запитання малят й трохи поміркувавши, відповіла:
— ВІЛ — це вірус, який може знаходитися лише в організмі людини. Якщо вірус потрапляє в організм, то залишається там назавжди. Одним із шляхів його потрапляння в організм є кров. Також вірус можна отримати при народжені від мами, якщо у неї також є вірус. Хоча цей вірус дуже поганий, до нього слід відноситися спокійно й правильно себе поводити. От наприклад, якщо ви після прогулянки на свіжому повітрі відчули, що болить горло, то дома слід випити гарячого чаю з медом. Таким чином ви зможете уникнути сильної застуди.
Так само ВІЛ-позитивній людині допомагає антиретровірусна терапія. Тобто, слід вживати пігулки, які корисні для організму й шкідливі для інфекції. Сергійко, який живе з ВІЛ, вживає пігулки, й вірус безсилий. Якщо ж не робити цього, вірус виходить із ув’язнення та шкодить організму. Пам’ятайте, що ВІЛ не передається побутовим шляхом: при дотиках, обіймах, через поцілунки, предмети побуту, іграшки.
Задоволені поясненням виховательки Сергійко, Оленка та Панасик побігли гратися. Через хвилину вже чутно було їх веселий безтурботний сміх.
Автор Олександра БИЧКОВСЬКА
