Зростання в інституціях — шкідливе для дітей
Щорічно в Україні тисячі(!) дітей позбавляються рідної сім’ї. Серед основних причин – загальна економічна ситуація в державі, бідність населення, безробіття. В результаті, малечу розподіляють в інтернати, будинки дитини.
Прокурорськими перевірками було виявлено 590 фактів зарахування дітей до загальноосвітніх санаторних і спеціальних шкіл-інтернатів без направлення органів освіти, висновків психолого-медико-педагогічних консультацій, заяв батьків або інших необхідних документів. Нерідко діти з незаможних сімей отримують рекомендації для навчання в таких установах не за станом здоров’я, а через нездатність батьків опікуватися ними, повідомили у прес-службі Генпрокуратури України.
5,7 млрд грн щорічно витрачається в Україні для забезпечення діяльності 957 установ (13 різних форм інтернатного виховання), розрахованих на 153 849 місць, у яких перебувають 117 600 дітей (тобто 1,5% дитячого населення країни). При цьому витрати безпосередньо на дітей становлять лише 14% (789 млн грн) від цієї суми. Решта йде на утримання установ і зарплату обслуговуючого персоналу. Такі дані наведені у «Моніторинговому дослідженні стану функціонування інтернатних установ», проведеному службою Уповноваженого президента з прав дитини за технічної підтримки представництва ЮНІСЕФ в Україні.
Навіть найкраще обладнані інституції не здатні приділити дитині достатню індивідуальну увагу. В інтернатах дітям не затишно. Вони фактично ізольовані від зовнішнього світу, не мають змоги самостійно приймати рішення, за них це робить персонал. Зате інтереси інтернату здебільшого важливіші й переважають над особистими потребами окремо взятого вихованця.
Зростання в інституціях шкідливе для дітей будь-якого віку. Фахівці з’ясували, що перебування в інституціях дітей віком від народження до 3 років особливо травматичне.
Та більшості дітей можна було уникнути розлучення із сім’єю, або прилаштувати у прийомні сім’ї чи дитячі будинки сімейного типу. Разом з тим їх переважно розподіляють саме до інтернатів. Цікаво, що в цих закладах багато дітей із малозабезпечених або багатодітних родин. Тобто, батьки самі віддали своїх чад, аби перекласти частину матеріальних проблем на державу. Опинившись у складних життєвих обставинах, тато й мама думають, що в інтернаті дитині буде краще. Але, це не так. Наслідки інтернатного виховання в подальшому можуть бути непоправними. Частенько вихованці цих закладів відстають у розумовому та фізичному розвитку, у можливостях. Вони не адаптовані до життя у суспільстві. Більшість з них не отримують навіть середньої освіти, не можуть знайти роботу, створити власну сім’ю. Одним словом, увійти в соціум.
Разом з тим, інтернати продовжуть функціонувати, навіть спрощують систему зарахування до них! Боячись розформування, багато інтернатів вдаються до… самореклами. А ще використовують інші прийоми, у тому числі заборонені. Усе це можна зрозуміти, адже куди подінуться оті всі няні, виховательки, кухарі, двірники, якщо їх вихованців розподілять у прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу.
Окрім того, що вихованцям інтернатів там, м`яко кажучі, погано, інтернати періодично стають фігурантами фінансових скандалів. Приміром, юристка Новоград-Волинської школи-інтернату (Житомирська область) витратила… сирітські гроші, які незаконно знімала з дитячих рахунків. Упродовж 2009 – 2010 років працівниця, маючи право доступу до офіційних документів, шляхом обману та підробок документів, неодноразово знімала з рахунків вихованців інтернату їх власні кошти. Як повідомив прокурор відділу підтримання державного обвинувачення прокуратури області Денис Стемковський, під «фінансовий грабіж» юристки потрапила 21 дитина. Усього з дитячих рахунків знято майже 109 тис. грн. Суд призначив їй покарання у вигляді 4 –х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі зберіганням товарно-матеріальних цінностей на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.
Найбільші проблеми вихованців у самостійному житті — це матеріальні труднощі і житлова проблема. 20-річна Стелла, від якої ще з народження відмовилася мати, все своє дитинство провела в інтернатних закладах. Повернувшись у рідний Житомир, вона не отримала житла впродовж місяця, як того вимагає закон. Лише з допомогою спеціалістів соціального гуртожитку, в якому Стелла проживала впродовж трьох років, її поставили на квартирний облік. Нині вона не має реєстрації, винаймає маленьку кімнатку в приватному будинку, за яку сплачує половину своєї заробітної плати. І це — лише один приклад долі дитини, вихованням якої займалася держава.
Працівниками Тетерівського дитячого будинку-інтернату роками не вживались заходи щодо оформлення на користь дитини-сироти спадщини від померлих батьків. Як повідомила начальник відділу захисту прав і свобод дітей обласної прокуратури Діана Алхімова, в Житомирській області кожна четверта дитина з числа сиріт та позбавлених батьківського піклування не забезпечена житлом, а це близько 1 тис дітей. Особливо гострою є ситуація з житлом для дітей-сиріт у місті Житомирі. В обласному центрі на квартирному обліку перебуває 81 дитина цієї категорії, 17 з них чекають на житло вже понад 20 років.
Відповідно до ст. 245 Сімейного кодексу України, якщо дитина постійно проживає у закладах охорони здоров’я, навчальному або іншому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Відповідно до ст. 67 Цивільного кодексу України опікун зобов’язаний дбати про підопічного, вживати заходів щодо захисту його цивільних прав та інтересів. Та в більшості районах Житомирщини органами виконавчої влади та місцевого самоврядування житлові проблеми дітей – сиріт, які повернулись з інтернатних закладів, не вирішуються, питання про створення соціального житла посадовими особами не розглядаються.
На Житомирщині проживає понад 3,5 тис дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з яких 510 дітей перебуває на вихованні в інтернатних закладах, у т. ч. третина — це діти з особливими потребами.
– Наша мета — консолідувати зусилля представників громадськості, місцевої влади та засобів масової інформації заради впровадження системних змін у соціальній політиці, що зрештою призведуть до відмови від інституційного догляду за дітьми, — повідомила представник благодійної організації «Надія і житло для дітей» Катерина Чельцова. — На Житомирщині наразі триває пошук партнерів, за участю котрих здійснюватиметься аудит ситуації в регіоні, розроблятиметься стратегічний план реформування та втілюватимуться нововведення. До цих заходів залучатимуть, передусім, кваліфікованих спеціалістів, котрі працюють у соціальних службах та інтернатних установах. Вони складатимуть індивідуальні плани виховання дітей, підшуковуватимуть для них сім’ї та здійснюватимуть постмоніторинг.
На перспективу глобальне впровадження такої реформи триватиме до 2035 року. В Україні ж до 2018–2020 років на державному рівні передбачено розробити спеціальний документ для виконання в усіх областях.
— Нинішня система догляду за дітьми дісталася нам ще з радянських часів. В її основі – принцип покарання та реагування на ситуацію, що склалася. За такого підходу держава зазвичай вилучає дітей із неблагополучних сімей і розміщує їх у інтернатних закладах. Ця система абсолютно не спрямована на пошук альтернативних варіантів. Наша ж мета – підтримка сімейних форм виховання в України, розширення їхньої мережі. При цьому, перш за все, враховуються індивідуальні потреби кожної дитини при влаштуванні її в сім’ю, – пояснила Катерина Чельцова.
За офіційними даними, понад 80 тисяч дітей в Україні зростають в інтернатах і понад 8 тисяч маленьких громадян втрачають сім’ю щорічно.
Заступник начальника служби у справах дітей облдержадміністрації Наталія Пилипчук акцентувала, що концепція кампанії «Відкриваємо двері дітям» наразі відповідає пріоритетам держави у сфері виховання та утримання дітей, які мають відповідний правовий статус. Так, із 2012 року, відтоді, як набула чинності Національна стратегія профілактики соціального сирітства в Україні, безпосереднє виховання дітей у сім’ї визначено першим напрямком державної політики у цій сфері.
— В Україні діє єдина інформаційна система «Діти», — пояснила «Нашому Граду» заступник начальника служби у справах дітей облдержадміністрації Наталія Пилипчук. — На Житомирщині кожна районна організація у справах дітей додає в цю базу інформацію про вихованця, який перебуває на первинному обліку. Ці дані моніторить і служба у справах дітей облдержадміністрації, і департамент захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України. У Житомирській області налічується близько 3400 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Завдяки зусиллям усіх соціальних партнерів, на сьогодні 85 % дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування влаштовані до сімейних форм виховання. Крім того, більшість із них, близько 2,5 тисяч, перебувають під опікою та піклуванням – їх виховують близькі родичі. А 606 наших маленьких земляків зігріті теплом у 32-х дитячих будинках сімейного типу та 201-й прийомній сім’ї. Разом із тим, цьогоріч на Житомирщині було усиновлено 73 дитини. При цьому двадцятеро із них – іноземними сім’ями.
Цей матеріал підготовлено в рамках Громадянської Кампанії «Відкриваємо двері дітям», www.openingdoors.org.ua»
Леніна БИЧКОВСЬКА
